Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, визнаються Конституцією України найвищою соціальною цінністю. Згідно з Конституцією України кожна людина має право на працю, яку вона вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Але ще чимало громадян живуть днем нинішнім, надаючи перевагу тимчасовим сумнівним вигодам, тому останнім часом усе частіше доводиться стикатися з таким негативним явищем, як використання найманої праці громадян без оформлення трудових відносин - «тіньовою» зайнятістю. Чому нелегальна зайнятість залишається популярною, особливо серед молодих шукачів роботи? А легальна зайнятість, що передбачає оформлення трудових відносин, сплату податків, дотримання соціальних гарантій, багатьма роботодавцями сприймається не як прямий обов’язок, а як бонус чи конкурентна перевага? Відповідь на ці запитання криється в самому понятті «легальна зайнятість».
Спробуємо розібратись.
Легальна – означає визнана і дозволена законом. Законом, який чітко окреслює обов'язки і права учасників трудових відносин, а також гарантує, що держава буде дбати про їх виконання кожною стороною: і роботодавцем, і працівником. Про які ж гарантії йдеться? Для працівників держава гарантує, що у разі офіційного працевлаштування, окрім запису в трудовій, працююча особа отримає:
- чітко визначені і закріплені трудовим договором умови праці (місце роботи, режим роботи, посадові обов'язки, заробітна плата);
- виплату заробітної плати двічі на місяць, у розмірі не менше ніж мінімально встановлений законодавством;
- можливість навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації за рахунок роботодавця;
- страховий стаж для отримання допомоги на випадок безробіття, пенсії;
- право на оплачувані відпустки: щорічну (не менше 24 календарних днів), соціальні та додаткові відпустки, передбачені КЗпП України;
- право на оплату листка непрацездатності у разі хвороби;
- соціальні послуги і виплати у разі нещасного випадку на роботі та професійного захворювання;
- захист від незаконного звільнення, переведення на іншу посаду, зміну умов праці (без попередження та згоди працівника);
- вихідну допомогу у разі звільнення за ініціативою роботодавця;
- цілу низку інших прав і соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством.
Для реалізації своїх трудових прав найманий працівник повинен вимагати від роботодавця легального оформлення трудових відносин, а також регламентацію трудових відносин відповідно до чинного трудового законодавства. У разі відмови роботодавця кожен громадянин має право звернутися до компетентних державних органів за захистом своїх конституційних прав.
Звісно, кожен сам повинен вирішувати – чи жити одним днем чи мати впевненість у майбутньому та бути захищеним соціально. Але хочеться ще раз нагадати – лише легальне працевлаштування гарантує людині її конституційні права.